Весільний коровай.Частина 2

На замітку

Рецепти

Весільне меню

Загрузка...

лист. 16 |13:25

весільний коровай2 Галичина має свої традиції вшанування хліба. До цього дітей привчають ще змалку. Хліб-це святиня. Як ненароком окраєць падав, то його побожно батьки піднімали, цілували та дітей до цього привчали. Накришений хліб рушником згортали і курчатам давали. Уважно слідкували, щоб на крихту ногою не наступити, бо це було гріховно. Хліб - усьому голова, - це не просто слова. Існує давнє прислів'я: "Якщо є хліб і вода, то не мас голода".

У деяких регіонах України прикрашають весільне гільце і встановлюють у випечений круглий хліб, який після шлюбу ставлять на столі перед молодими біля короваю.

Гільце - це гілка з плодоносного дерева або сосни, що символізує достаток у сім'ї, бо дерево родить; з сосни - бо вона вічнозелена, як і має бути подружня вічна любов, повага. Вибирають тверду гілку з багатьма відростками. Саму гілку і відростки обгортають спеціально замішеним тістом (різнокольоровим) і виробляють різні квіточки, як на коровай, які майстерно оздоблювали хліб, на який буде встромлене гільце. На відростки закладали спечені окремо (на нитці) двох голубів, а з боків насиляли спечені різнобарвні квіточки, укладаючи віночком. Обов'язково гільце замаювали міртою і барвінком. Хто пече, то старається в гільце вкласти свою фантазію.

В давнину до короваю додавали вина, щоб молоді веселилися і нічим не журилися. Масло від семи корів давали, цукор в сімох крамницях купували, сіль із семи возів брали. В народі побутує думка, що число "сім" - добра доля всім, віщун людської долі, яке символізує сім планет. Кажуть, що кожна людина має свою планету і життя кожної людини залежить від планети, яка впливає на долю. Коровай кладуть на столі перед молодими.

Коровай між всіма гостями розділяють, а "дно" коровая музикам вручають, щоб вони добре грали і гостей забавляли. На весіллі коровай мають їсти дорослі та малі, - цим ніби вклоняємось за щедрість рідній Землі.

Коровай крають на малі кусочки, щоб кожному, хто є на весіллі, вистачило. Спочатку староста викраює середину коровая і дає молодим. Потім дають батькам, рідним і всім гостям, і найменшій дитині, - щоб був достаток в родині.

Випечений коровай замаюють зеленню і закладають на нього вінок з барвінку. Кладуть коровай на вишитий рушник. Староста відчеплює вінок з коровая, ним себе перев'язує через праве плече та коровай крає, а дружба з дружкою всіх пригощає.

У різних куточках України коровай по-різному називають перепієць (роздавали, коли перепивали - молодих вітали); бивень (гарний, дивної краси); лежень (бо лежить перед молодими весь час на столі); трійчатка (бо запихали посередині три свічки, щоб доля молодих щаслива чекала). Якби не називали, але коровай найшанованіший атрибут весілля. Подекуди пекти коровай запрошують коровайниць. Староста благословляє на заміс короваю і сам вливає горілку в тісто, щоб весело жилося молодим.

До короваю печуть низ-дно круглої форми (форми сонечка, землі), яку під час роздавання коровая, залишають музикантам, щоб гарно грали - гостей звеселяли. Корж прикрашають виробленими з тіста зіроньками, пташечками, шишечками, а в найбільшу шишку, яку ставили посередині коровая, вставляли свічечку або три свічечки. Свічки запалювали і в піч коровай саджали зі словами-промовками:

Колись мав саджати коровай у піч молодий кучерявий хлопець, щоб у молодих народжувались кучеряві діти. А діжу, в якій місили коровай жінки-коровайниці (мало їх бути сім), піднімали догори, навхрест одна з одною цілувались, щоб молоді любились та шанувались.

В Україні печуть коровай та ще прикрашають гільце. Гільцем називають зрублену дружбами або молодим верхівку вишні чи черешні, сосни чи ялини з відростками, які квітчали. "В'ють гільце", - казали. На дівич-вечір гільце і відростки обв'язували кольоровим папером, додавали різноколірне пір'я, щоб рясніло живністю господарське подвір'я. В'ють гільце на створення нової сім'ї, як пташки в'ють собі гніздечка. Квітчали й до прикрас часник чіпляли, щоб здорові були молоді.

Таке гільце робили в молодої дівчата-подружки. її сестри, а в молодого - друзі його та світилки - його сестри.

Замаяне гільце клали на голову молодого і він ніс з світилками та дружбами до молодої. Гільця молодих висіло увесь час на стіні за плечима молодих, а як закінчувалося весілля, то дружби кидали на ліжко молодих, розривали їх і ламали, що означало, що дівчина зламалася - своє дівоцтво миленькому, (а він їй) віддала, щоб сім'ю мати і разом у згоді, любові проживати.

Гільце ще буває у вигляді високої й товстої квітки, яку виготовляли з товстої гілки. Гільце-квітку насаджували на держак і ставили на підставку у формі кола. У колі нарізали кілька дірочок, щоб встромити тонкі лозини, замаєні паперовими квітами з різнокольорових пелюстків та зелених листочків. На вершечку гільця-квітки прив'язують велику квітку, яку роблять з віток калини, додаючи колосся, квіти і барвінок. Квітку роблять велику і пишну, яка є символом молодості та краси.

Подекуди гільце таке ще називають вильце. Для цього також беруть товстеньку гілочку вишні чи ялиці з відростками та обв'язують блискучим папером. До відростків причіплюють різно-видні стрічки та зверху квітку-мак, яку виготовляють з червоних та рожевих клаптиків матеріалу (паперу). Квітку обрамлюють довгі зелені листочки.

Прикрашене вильце встромляють у круглу хлібину і ставлять поруч коровая на стіл перед молодими.

В інших це саме гільце чи вильце називають деревце. Деревце прикрашають на прощальному вечорі (дівич-вечір). Молодий сам для себе і для молодої зрізає вершечок ялиці - вічнозеленої, щоб і в молодих було вічне кохання.

Замітка: Якщо вам треба здивувати гостей або побалувати коханих, влаштувати собі свято живота або нагодувати сім'ю, то вам потрібні рецепти на будь-який смак. Кулинарные рецепты - це не тільки складні композиції та екзотичні продукти, але й старі, забуті улюблені страви.