"Весілля, весілля, весілля, весіллю ми раді завжди. 

Танцюйте, танцюйте, співайте, старости, дружки і дружби... "

Весільний день! Веселий, щасливий, повний радості й пі­сень. Запрошені гості на весілля, замовлені музики, наварено, напечено. А в дванадцятій годині музики "на добридень" гра­ють, батьки гостей зустрічають. Господині столи наїдками на­кривають, печене нарізають... Всі клопочуться, батьки пере­живають.. . Музика, сміх, жарти, діти бігають, танцюють...

Перед входом до весільного будинку браму прикрашають зеленню. Над брамою вішають транспорант-напис: "Ласкаво просимо на весілля" чи "Щасливої долі молодим", "Веселої забави" у вигляді дуги. Дуга робиться із твердої грубої лозини, яку обгортають вітками сосни чи ялини, які вічнозелені, щоб в молодих була вічна злагода й повага; замаюють квітами, щоб життя було веселе. Обов'язково відчиняють з самого ранку в день весілля навстіж браму, якби запрошуючи всіх на весілля.  

А в цей час молода у світлиці. їй дружечки-подружечки косу розплітають і співають народну пісню із жалем, у якій хвилюють слова:

"Ой коси, коси, ви мої

Довго служили ви мені.

Більше служить не будете,

Під білий вельон підете.

Під білий вельон, під хустку, -

Вже не підете за дружку.

Під білу хустку з кінцями, -

Вже не підете з хлопцями..."

Дівчата-дружки різних пісень співають, а молодій серденько виймають. Сумує, що своїх подруг залишає і, водночас, радіє, що своє життя із коханим з'єднає. Всі плачуть і сміються - із очей слізоньки самі ллються.

Колись молодий передавав молодій через старшого старосту (свата) черевички або білі туфельки. Староста від молодого брав стілець, клав на нього подушку, на яку сідала молода. Косу роз­плітати починає рідний брат, - і вся рідня, дружки. Кожен трошки розплітає.

Ось і молоду дружки одягнули. Вона їм низенько вклонилася, що вони разом з нею були, прийти до неї на весілля не забули.

Уже моєму дівоцтву та й прийшов кінець, бо вже нині, мо­лоденька, піду під вінець... співають отак, приблизно, дівчата.

Молодій косу розплітають, до шлюбу одягають, а старші дружки (перша і друга), свашки до молодого несуть шлюбну сорочку, яку за звичаєм  купує молода. Дружки замаюють сорочку бар­вінком. Коли приходять до молодого, то їх дружби не пускають. Вони ставлять стіл, загороджуючи прохід до будинку молодого перед післанцями від молодої.

На стіл ставлять вино, горілку, воду, закуску, різновидне пе­чиво та квіти - ознака любові та молодості.

Батьки запрошують всіх на частування. Молодий одягається і разом із своїми гостями йде до молодої. Несе їй білі квіти - символ чистоти кохання, щоб разом із нею йти до шлюбу, а перед тим вклоняється усім, навіть найменшій дитині.

Подекуди батьки благословляють молодого хлібом, промов­ляючи слова-побажання доброї долі. Перший дружба стоїть біля нього зліва і тримає вишиваний рушник, за який тримається молодий лівою рукою. Як усій рідні поклонився, то в кімнаті на чотири сторони кланяється. Коли йде з подвір'я, то кланяється на три сторони всім присутнім, а його благословляють щастям і здоров'ям.

Тільки повідомили, що молодий вже недалеко від хати мо­лодої, то тут же музики "марш" грають, його і гостей вітають. Молодий з квітами в супроводі дружок, дружбів, друзів, родини на подвір'я молодої ступають, але їх дружби молодої до неї не впускають.

Після благословення, як молоді виходять з хати, то найстарша жінка (бабуся або мати) кропить їх свяченою водою і співає. Кроплять молодих кропилом з барвінку або мірти.

Після того молоді виходять на подвір'я до гостей. Молодий стоїть із дружками та дружбами, а молода в супроводі двох дружбів низько тричі вклоняється гостям, а кожний благословляє її такими словами: "Нехай вас Бог благословить щастям і здоро­в'ям".

Молода вклоняється, а у цей час дві старші дружки чіпляють гостям: і дорослим, і малим, весільні букетики. Як тільки молода всім гостям вклонилася, то йде чіпляти букет молодому, а дружки, причепивши гостям букетики, чіпляють спеціальні букети дружбам (першому і другому), двом старостам і їхнім дружинам. Молода букет чіпляє молодому.

Гості готуються йти до шлюбу. Попереду весілля йдуть му­зиканти, за ними - старости з весільним короваєм та замаєним гільцем, які несуть на вишитому рушнику - щоб багатство супроводжувало молодих все їхнє подружнє життя.

Рушник відіграє велику роль у житті. Мама рушничок виши­вала і сину в дорогу давала. "...І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала і рушник вишиваний на щастя, на долю дала..." - хвилюючі слова пісні. Рушником благословляли, коли поле орали, засівали; до шлюбу дітей проводжали. Молодим під час вінчання священик зв'язує руки вишиваним рушником. Рушник висить на іконі за плечима молодих під час весільного застілля. На ньому несуть коровай - святий хліб, як йдуть молоді вінчатися; молода на сватанні перев'язує рушником сватів.

За старостами йдуть молода з дружбами від молодого, за ними - молодий з дружками від молодої та всі гості. Старостіна до Церкви несе дві круглі хлібини, щоб у хаті був достаток. Йдучи до Церкви, молода вклоняється низенько всім сусідам, знайомим і тим, які стоять обабіч дороги. Дивитися на весілля люди виходять за ворота, щоб щастю молодих не була пере­шкода. 

Замітка: Отдых в Карпатах - доступно та комфортно. Літній та зимовий відпочинок  для вас. Широкий асортимент житла на будь - який смак.