Ранок весільного дня особливо насичений обрядами. За обрядом наречену будять і одягають. Потім чекають приїзду нареченого. У цей час наречена в голосіннях і дівчата в піснях просять не віддавати наречену нареченому, захистити її. Бу­динок прикрашали не тільки всередині, але й зовні: розвішу­вали вишиті рушники, споруджувалися ворота, через які по­винні були пройти молоді.

Збори весільного поїзда у дворі нареченого

Уранці у день весілля в домі нареченого готуються до приїзду. Мати чесала синові кучері - адже він теж прощався зі своїм холостяцьким життям. Щоб уберегти хлопця від пристріту, хресна мати хрестоподібно вирізала з голови по пучку волосся й підпалювала місця зрізів. Одягали нареченого, як і наречену, в усе нове - вишиту сорочку, вихідні штани, підпе­різували витканим нареченою поясом.
Батьки благословляли сина й збирали весільний поїзд (ко­ней і візки або сани), прикрашаючи його квітами й стрічка­ми. Дружба починає розпоряджатися весіллям. У складі по­їзда: наречений, дружба, боярин і супровідні. У будинок нареченої їдуть не прямим шляхом, а в об'їзд, щоб заплутати злі сили, які можуть перешкодити весіллю.

Приїзд нареченого в дім нареченої

Перед приїздом поїзда до нареченої навідувалися гінці й запитували, чи здорова вона й чи можна приїжджати наре­ченому.
Дорогою односільчани або жителі інших сіл створювали поїзду перешкоди. Поїзд повинен був зупинитися й відкупи­тися частуванням.
У домі нареченої родичі імітували опір нареченому - за­микали ворота й двері, пропускали в хату після словесної ду­елі й викупу. Вхід у дім наречений теж повинен був викупити частуванням або монетою.
Обов'язковим обрядом після зустрічі поїзда був викуп коси й місця поруч із нареченою. Платив зазвичай дружба, не обов'язково грошима - часто солодощами, дівчатам да­вав по стрічці. Косу продавав наймолодший брат або сестра нареченої.
У давнину влаштовувалися кулачні бої між родами наре­ченого й нареченої, у ході яких родичі нареченої, учинивши символічний опір рідні нареченого, здавалися.
У домі нареченої накривали так званий малий стіл, засті­лля організовували для родичів нареченого. До столу виводи­ли наречену, закриту фатою.
Після цього молоді відправлялися з перезвою до церкви. Причому їхали вони роздільно на другій і третій підводі. На­зад молоді їхали разом.
До вінця їхали з піснями, верталися знову під пісні. Доро­гою до будинку нареченого дружба дотримувався всіх заходів безпеки: читав молитви й замовляння, забирав із дороги ка­мені, на які могло бути напущене чаклунство.
Після вінчання відбувався обряд розплітання коси — діво­чу зачіску міняли на жіночу.

Весільний стіл у домі нареченого

Молодих зустрічали біля воріт батьки нареченого (мати — з іконою, батько — із хлібом) і благословляли. Діти кланяли­ся їм, причому зробити це вони повинні були одночасно, щоб надалі в їхньому сімейному житті не було розбіжностей. Бать­ко вкладав праву руку нареченої в руку нареченого зі слова­ми: «Співай, годуй, узувай, одягай, на роботу посилай і в об­разу не давай!»
Коли молоді входили в будинок, їх обсипали хмелем, вівсом, житом і при цьому бажали багатства й щастя.
Узагалі весільний етикет складався з великої кількості пісень, примовок, жартів, замовлянь, оберегів.

Ой садом, садом ще й виноградом,
Станьте, неньку, проти мене,
Станьте, неньку, проти мене,
Зволяйте до мене
З повною повнечкою,
З доброю волечкою,
Шоби повниця повна,
Шоби волиця добра,
Шоби ся гаразд мали,
Шоби вам дякували.

Спочатку молодих урочисто саджали за стіл, потім усі за­прошені займали місця. Під час застілля молоді майже нічо­го не їли, нічого не пили й мало говорили.
Після застілля відбувався постільний обряд. Молодих відводили в спальне приміщення й залишали там до ранку. Дружина зобов'язана була зняти із чоловіка чоботи, демонструючи свою покірність, і подати батіг. Чоловік повинен був заздалегідь покласти в чоботи гроші, які молода дружина за­бирала собі на знак того, що чоловік буде утримувати її, а прий­нявши батіг, тричі злегка вдаряв дружину, щоб у сімейному житті більше ніколи не бити. Уранці, а іноді того ж вечора, відбувалося відкривання молодих.

Тисяцький відкривав при­комірок або баню (ключі від спальні молодих зберігалися в нього), і свахи йшли за простирадлом або сорочкою молодої. Цим предметам надавалася велика магічна сила: використову­ючи їх, дівчину могли зурочити. Якщо наречена «чесна» - об двері спальні били горщики, наряджали запряжку і їхали вранці за батьками нареченої, приводили й починали пригоща­ти й величати. У протилежному ж випадку коням прив'язува­ли замість квітів старі віники, рвані ганчірки; батьків нарече­ної в цьому випадку величали так, що вони часто заздалегідь ховалися.

Замітка: Заходьте на сайт http://www.karlovy-vary.ru/ та більше дізнавайтеся про Чехію. Нерухомість за доступними цінами саме для вас.