Заручини

лист. 16 |11:33

"Ой ти, дівчино, зарученая, Чого ти ходиш засмученая?" -

співається у відомій народній пісні. Про заручини молодої пари оспівано в піснях, описано у віршах, літературних творах та народознавчих описах.

Як тільки священик оголосив у храмі першу Заповідь, наречені аж тоді мали право справляти заручини. За традицією після обіду сходилися запрошені гості до батьків молодої на заручини. Наречений замовляв музикантів або обходилось без музик.

Побутує подекуди звичай, що староста, який засватав наречену, зв'язував праві руки наречених хусткою, якою наречена пов'язала нареченого на сватанні, підводив їх до батьків, які сиділи на кожусі, для благословення.

Читати далі: Заручини

Оглядини

лист. 16 |11:19

оглядини

Зустрічаються батьки молодого і молодої, щоб поєднати своїх дітей долі.

Після сватання йшли на оглядини батьки з нареченим, рідні сестри, брати відразу наступної неділі. Зазделегідь приготовлялися до прийняття дорогих гостей: пекли, варили, смажили, прибирали, щоб із якнайкращого боку показати себе. Домовлялися про дату заручин та весілля, як і де буде воно проходити; скільки гостей запросити, а, головне, цікавились про добробут, бо турбувалися про спільне життя дітей після вінчання. Батьки наречених називали один одного сватами (сваха, сват).

Читати далі: Оглядини

Сватання

лист. 16 |10:11

сватання

Посватай мене, козаченьку, в неділю зраненька.
Візьми мене за рученьку і назви: миленька.

Поєднання двох людей проходить віддавна в найрізноманітніших формах. У різних регіонах України існують різні обряди та звичаї. Забороняється у піст справляти весілля.

***
Мені велике щастя доля подарувала,
Бо мене з тобою навік поєднала.

Мені велике щастя на доленьку припало,
Бо нас двох кохання навіки з'єднало.
Доленька навіки з'єднала з тобою.
Назавжди, миленький, одною судьбою.

***

Осінь, шістдесят сьомого року.
Вересень - двадцять третє число,
В моє серце так ввійшли глибоко
Й пам'ятаю все-все, як було: