Розмова на вулиці.
Я чув, що твоє весілля не відбулося?
Так, ми розійшлися.
А що трапилося?
Я зробив дурість, познайомив її зі своїм багатим дядь­ком.
—  І що ж?
— Тепер вона - моя тітка!
Тож вип'ємо за безкорисливо закоханих чоловіків і жінок!

Спочатку кохання вбиває нудьгу, потім нудьга вбиває ко­хання.
Тож вип'ємо за те, щоб ваше кохання не було нудним!

Демокріт казав: «Кому попався добрий зять, той придбав сина, а кому поганий, той втратив дочку».
Тож вип'ємо за тещу й тестя, яким пощастило!

Скажу словами Роджерса: «Живіть, молоді, так, щоб вам було не соромно продати свого домашнього папугу головній пліткарці міста!»

Один відомий лікар сказав:

Десятки років я лікую людей. За цей час виписав своїм хворим дуже багато різних ліків. Але зараз я дійшов виснов­ку, що найкращий засіб від усіх недуг — це любов!
Ну а якщо й вона не допомагає? — запитали його.
— Тоді потрібно лише подвоїти дозу! — відповів доктор.
Пропоную підняти келихи за любов!

У якомусь царстві, у якомусь королівстві жив добрий мо­лодець. Прийшов час, і вирішив він посватати собі дружину — вірну подругу. Непростою це виявилося справою. Не спав вія три дні й три ночі - усе думав, яку з дівчат вибрати:
з молодою одружитися - з вірними друзями доведеть­ся попрощатися;
багату взяти — буде хлібом докоряти;

Як вашою мовою буде: “Я тебе кохаю”? Юнак міцно обійняв дівчину й лише потім сказав:
Ось так говорять про кохання моєю мовою! Цей тост — за кохання, у якому справа красномовніша за
найкрасивіші слова.

Я хочу запропонувати тост за... плечі наших молодят! За те, щоб вони були сильні й широкі й витримували всі тягарі, які зазвичай лягають на плечі, щоб вони носили розумні го­лови й щоб молоді йшли завжди пліч-о-пліч!
За ваші сильні плечі, за спільне життя, повне радості й досягнень!

“Дружина чоловікові подруга, а не прислуга”. Раніше, та й зараз дуже часто буває навпаки. Я хочу випити за те, щоб у нашій молодій родині цього не було.
Нехай чоловік поважає дружину, а дружина шанує чоло­віка!

Дорогі наречений і наречена! Сьогодні, у день вашого од­руження, вам подарувало частку себе Сонце, а ця частка — сімейне вогнище. Сонце — джерело життя на Землі, сімейне вогнище — джерело життя родини. Зберігайте цей дорогий подарунок усе життя. Який би холодний вітер не дув, полу­м'я вогнища має горіти, даючи світло й тепло родині.
Я піднімаю свій келих за невгасиме світло вашого сімей­ного вогнища!

Одного разу француженка, американка й українка поча­ли сперечатися про те, що потрібно чоловікові, щоб він кохав дружину вічно? Француженка сказала, що втримає чоловіка своєю пристрастю, американка — пікантністю, а українка напекла рум'яних млинців і пирогів. І перемогла!
Тож вип'ємо за молоду, побажаємо їй бути доброю госпо­динею й частіше балувати свого чоловіка смачними сніданка­ми, обідами й вечерями!

Один філософ сказав: “Тих, хто шукає, у житті багато, тих, хто знайшов, важко знайти”. Немає сумніву, що наші мо­лоді — найщасливіші обранці, які знайшли одне одного. Не­хай ваше сімейне вогнище завжди горить яскравим і негаси­мим полум'ям, завжди освітлює ваше життя теплотою взаємин, любові й відданості.
За ваше щастя!

Один великий письменник сказав, що світ — це дзеркало, і якщо перед ним супитися, він покаже тобі похмуру пику, а якщо сміятися — посміхнеться.
Вип'ємо за те, щоб світ завжди зустрічав посмішкою на­ших молодих! Кохання, посмішок і щастя!

Я хочу підняти свій келих за священний вогонь кохання, - Що палає в серцях наших молодят. Нехай цей вогонь ніколи не згасне й завжди зігріває вас!

Друг Ходжі Насреддіна, побачивши вперше його дружину, що була лиса, кульгава, глуха й заїкалася, з жахом ви­гукнув:
— Ходжа, як міг ти одружитися із цією жінкою!? Вона ж лиса!
А де я візьму щомісяця гроші на фарбу для волосся?
Але вона ж кульгає!
Зате їй не потрібні нові чоботи!
Але ця жінка глуха!
Не буде чути зайвого!
Так, але вона заїкається!
Який же ти все-таки причепливий, — розсердився Ход­жа. — Ти що, хочеш, щоб у неї жодного недоліку не було?
Так піднімемо ж наші келихи за закоханих чоловіків, які жіночі недоліки перетворюють на чесноти!

Я хочу виголосити тост за батьків нареченої — тещу й тес­тя. Вони виростили білу лебідоньку, розумну, гарну, веселу — любо подивитися. Недарма наш молодець так полював за нею. І хоча деякі кажуть, що теща — терен у букеті шлюбу, гірка мікстура, але розумна теща — як мати зятеві. Побажаємо їй приносити в родину дочки допомогу, доброту, пораду, ласку, а не розлад.
За ваше здоров'я, дорогі тестю і тещо!

Піднімемо келихи за здоров'я батьків нареченого — новоспечених свекра й свекруху - і подякуємо їм за те, що вирос­тили такого молодця, сокола ясного, хлопця прекрасного. Хоча й живе образ злої свекрухи, але світлий погляд і добре серце дорогої (ім'я), без сумніву, зруйнують ці уявлення.

На перехресті відбулася автомобільна аварія. Шикарний «мерседес» урізався в «ауді». Працівник ДАІ зупиняє жінку,
яка йшла мимо.
— Шановна! — звертається він до неї. — Ви не погодитеся
бути свідком?
— З величезним задоволенням! — відповідає вона. —Але спочатку ви мені розкажіть, що трапилося?
У залі присутні ті, хто точно знає, що сьогодні трапилося, і в цій справі проходять як свідки. Давайте вип'ємо за свідків!

У цей урочистий день хочу побажати вам, милі молодята, дотримуватися однієї з десяти біблійних заповідей: “Шануй батька й матір як себе самого”. Не забувайте про своїх батьків, де б ви не були, що б із вами не трапилося! Адже для них ви, як і раніше, залишитеся дітьми, вони так само хвилювати­муться й переживатимуть за вас, їхнє батьківське серце ніко­ли не заспокоїться.
Пропоную випити за батьків молодих!

Вип'ємо за явище, яке вкорочує життя кожній людині окремо, але продовжує її всьому людству. Піднімемо келихи за кохання!